Ось перероблений текст статті: У Чернівецькому художньому музеї відкрили виставку львівської мисткині «Україна в огні»
У Чернівецькому художньому музеї відкрилася виставка «Україна в огні» львівської художниці Марії Гупало. В експозиції представлено 53 великоформатні витинанки, створені мисткинею впродовж останніх п’яти років за її унікальною авторською технікою. Для своїх робіт Марія Гупало використовує флізелінові шпалери та банер як основу.
Про це повідомила Чернівецька обласна рада.
Під час відкриття виставки Марія Гупало провела авторську екскурсію, під час якої поділилася подробицями свого творчого шляху та філософією мистецтва.
«Я народилася і живу у Львові, де здобула богословську освіту в Українському католицькому університеті, а згодом там і викладала», — розповіла художниця. — «До мистецтва я прийшла шляхом самоосвіти, й одразу закохалася у витинанку та графіку. На початкових етапах творчості мене надихали стиль ар-нуво та етнічні мотиви, як українські, так і світові. Згодом я зосередилася на широкоформатній витинанці».
Навчання на богословському факультеті та глибоке зацікавлення філософією значно вплинули на її творчі пошуки в абстрактній витинанці. Зокрема, на вибір стилю та форми вираження вплинули ідеї філософії діалогу Мартіна Бубера та Емманюеля Левінаса, феноменологія, екзистенціалізм, богослов’я ікони та християнські духовні практики.
«Медитація, пошук божественного через самозаглиблення, а також діалог з Іншим та Іншими у широкому сенсі, метафора погляду та дотику — це ключові теми моєї творчості останніх років», — пояснила Марія Гупало. — «Використовуючи візуальну мову візантійської іконографії, я створюю абстрактні портрети з великими, пронизливими очима. Також я часто витинаю руки, що для мене є метафорою дотику, комунікації та дарування».
На думку мисткині, інша особа та світ загалом є нерозгаданою таємницею. Це переконання вона висловлює через стиль «пльонталізм» — зображення об’єкта за допомогою безлічі навмисно хаотичних ліній, що створюють ефект розсіяності та спонтанності. Таким чином, її витинанка плавно переходить у графіку, стаючи «графікою папером у просторі», оскільки готова робота нагадує розкидані, заплутані нитки, що немов зависли у повітрі. Серед джерел її натхнення — творчість Івана Марчука, Джексона Поллока, Марка Ротко та Якова Гніздовського.
Окрім традиційних матеріалів, таких як папір для пастелі, Марія Гупало активно експериментує з візуальною мовою витинанки, розширюючи її виражальні можливості та тематику. Вона працює з темами досвіду та травм війни, інклюзії та солідарності.
